Леонард  Лісенс  

«Екстремальні пробіги»

Доповідь на конференції Боудіб

 
 

Я прошу всіх людей «доброї волі» взяти участь у цьому проекті, тому що наш спорт потребує  дуже сильного втручання відомих та впливових  дійових осіб у сфері пробігів.

Давайте полишимо наш індивідуалізм та старі звички і спробуємо бути більш інноваційними. Заради порятунку нашого спорту та коней, яких ми так любимо.

Я назвав свою концепцію «Екстремальні пробіги». Але під час презентації Джон Крандел сказав мені, що в США вже є щось подібне. Вони називають це «Кавалерійські випробування». Так, чи інакше, назва не має значення…

Кілька загальновідомих фактів:

1. Швидкість продовжує зростати, в той час, як вага вершників знижується. Ми помітили, що не зважаючи на те, що ФЕІ оголосило на всіх форумах, що пробіги мають бути більш технічними, - всі чемпіонати останніх років проходили по рівним швидкісним трасам: Шаморин 2014 (20,6 км/г)… Верона 2014 (21,4 км/г), Сартілі 2014(19,6 км/г… єдиний технічний пробіг з багатьох)… Валледжио 2015 (22,2 км/г), Шаморин 2015 (22,6 км/г)… Санто Домінго 2015 (22,4 км/г)… Негрепліс  2016 (20 км/г)… Шаморин 2016 (23,6 км/г)… Ріо Фріо 2016 (23 км/г)

2. Кількість тих, кого я називаю «жокеями», зростає.  І не думайте, що це відбувається лише в Арабських країнах. В Європі, також, багатьом юніорам батьки тренують коней до важливих змагань. Ці вершники не зіштовхувались з тими труднощами, що можуть трапитись на довгій дистанції;  ледь знають коней, на яких вони виступають; вони не кваліфікували їх.  Ризик величезний тому, що вони не усвідомлюють відповідальності за благополуччя свого партнера. Весь шлях їх супроводжує тренер, вони виконують його вказівки, але не слухають свого коня, бо їх, свого часу, цього не навчили.

На коні їдуть як на мотоциклі, витискаючи педаль газу на максимум, потім передають його грумінг-команді для «підготовки» до ветеринарної інспекції. Далі, якщо кінь проходить успішно, команда має «підремонтувати» його до наступної фази. Я перебільшую… насправді ні … лише трохи… а, може, й зовсім ні…

То де тут мистецтво верхової їзди?

3. Робота команди підтримки (crewing) стала невід’ємною частиною пробігів. Пляшки з водою кожні 5км (це щонайменш, бо в ОАЕ, за виключенням Боудибу, вода ллється на коня весь час). Коням не дозволяють пити на пунктах водопою. Величезна напруга на пунктах відновлення та надання допомоги, через армаду знервованих грумів, машин та схвильованих вершників;  важливо не забувати, що кінь – це табунна тварина, яка в природі полохливо тікає від небезпеки.
На ветгейті - тонни води виливаються на коней, утворюючи водяний тунель. З цими бідними кіньми-роботами, в очах яких давно згасло світло, поводяться як з машинами. Вони рухаються в цьому водяному тунелі, де за 10 метрів на їхнє тіло виливається 100 літрів крижаної води.
Вершник, який заїздив свого коня «до ручки», покладається на натовп грумів і ветеринарів, які мають реанімувати тварину, часто, за допомогою недозволених засобів. І коні, що вочевидь були  у стані крайнього виснаження, чарівним чином оживають і біжать наступну фазу. Жахливо…  

4. Завершення дистанції більше не нагороджується. Тепер прагнуть до перемоги за будь-яку ціну. І щонайшвидше пройдене останнє коло – то найкраще. «Адже в нас є 30 хвилин на відновлення пульсу»…

5. Навіть не пишу про допінг, переломи, нечесну гру, супроводження коней джипами тощо…

Беручи до уваги ці факти, після тривалих дискусій в Боудибі, побачивши позитивні реакції, я думаю, прийшов час подивитися ширше. Я пропоную всім вершникам та їх оточуючим розглянути цю формулу.

                                              

          Дуже проста концепція

          Вершник, та його кінь

          І більше нічого

- Нікому, крім вершника, не дозволяється торкатися коня. Ніде і ніяк (чи рукою, чи ногою, чи іншою частиною тіла …). Чи то на старті фази, чи на пункті надання допомоги, чи на ветгейті, або в зоні відпочинку. Єдиним виключенням може бути, коли кінь потребує втручання коваля. У всіх інших випадках, найменший контакт з конем означає дискваліфікацію. Чітко і ясно. Без варіантів…  Вершник впав і коня треба впіймати – дискваліфікація. Зламався трензель, порвався повід, хтось прийшов допомогти – дискваліфікація. Вершник випустив коня на пункті напування коней і його треба зловити – дискваліфікація. Жодних виключень.

- Організатор змагань має забезпечити пункти напування кожні 10км: баки з водою для коней, сіно та люцерну, можливо кашу, а також, воду і снеки для вершника. Пункт напування огороджено стрічками, які ні глядачі, ані груми не можуть переступати. Якщо вершник хоче охолодити коня, він має злізти, або зачерпнути губкою чи відром з баку.

- В зоні відновлення (ветгейті), у кожного коня є місце, приготовлене грумами, з відрами води та всім необхідним обладнанням. Пара йде туди зняти амуніцію і охолодити (відновити) коня. Вершник презентує коня ОСОБИСТО, біжить з ним риссю (вершник, який не може пробігти 80 метрів – це не спортсмен і не може стартувати у наступну фазу). У цей час грум має забрати амуніцію і сідло, почистити її  та принести в зону відпочинку.

- Якщо кінь проходить ветконтроль, вершник веде його в зону відпочинку у призначене для нього місце. Він сам піклується про свого компаньйона, масажує його, годує, а ЛИШЕ ПОТІМ ТУРБУЄТЬСЯ ПРО СЕБЕ (Насамперед кінь!).

- Коли настає час, вершник сам сідлає  і рушає на наступну фазу. Ніхто не торкається коня. Лише після того, як вершник поїхав, команда готує зону відпочинку, або перевозить все майно до наступного ветгейту, якщо наступна зона ветконтролю знаходиться в іншому місці.

- На фініші, вершнику має дозволятися бігти/йти поряд з конем (навіщо було вводити правило, що спортсмен має фінішувати верхи…).

- Пульс на ветгейті: 64уд/хв.. Максимальний час на відновлення: 10 хвилин. Час на відпочинок: щонайменше 45 хвилин. Мінімальна вага 75кг на змаганнях, в тому числі на кваліфікаційних.

- Під час ветеринарного контролю, потрібно повернутися до формату «Може продовжувати», навіть на фінальній перевірці. Кінь, неспроможний показати рись, має бути дискваліфікованим.

Спортивні аспекти

- Ми повертаємось до основних засад, базових принципів пробігів: об’єднані зусилля коня і вершника, зберігаючи дух змагань. Подолання траси, подолання суперників,  не ставлячи під загрозу тварину і, в той же час, якнайкраще піклуючись про свого коня, тому що, пробіг довгий і основною метою є не змагання, а завершення дистанції. Це і є – справжній пробіг. Перший, хто перетинає фінішну лінію і стан його коня дозволяє ще продовжувати змагання – і є переможець.

- Поняття «мистецтво верхової їзди»: виїздка, тренування та підготовка коня, найкраща їзда за будь-яких умов, розуміння траси, вміння слухати свого коня, їдучи якомога швидше, вміння правильно розрахувати темп, з огляду на довжину дистанції, повага до коня та надання йому найкращого піклування.

- Насправді, це не що інше, як Тевіс (на кубку Тевіса вершник бачить свою команду лише двічі, на Robinson Flat та у Foresthill), або класичні Багатоденні пробіги в США.

- Чи потрібно забороняти перегони? Не обов’язково. Без команди підтримки швидкість впаде радикально. Формулу, вочевидь, треба перевірити.

- Якщо вершники з Близького Сходу готові випробувати, звичайно їм будуть раді. Деякі з них вже беруть участь у марафонах або інших змаганнях на людську витривалість.

- Всі будуть в рівних умовах – звичайні люди, шейхи, принци, королі … однаково долатимуть трасу зі своїми кіньми.

- Стане очевидною необхідність повернення кваліфікаційної системи до пари вершник/кінь.

- І, нарешті, має бути розроблено тест на наявність периферичної іннервації.

Телевізійні аспекти

Як приклад: (video amateur de Marijke Visser à Boudheib 2017)

https://www.youtube.com/watch?feature=share&v=urAM0XYJS4c&app=desktop

- Уявіть собі відеоряд: гармонія між вершником та його конем на природі; оперативність вершника на ветгейті; краса щасливих коней на лінії фінішу. Мистецтво верхової їзди відображається навіть тоді, коли вершник фінішує поряд з конем. Набагато позитив ніша картина, ніж те, що ми бачили останні роки.

- Тур де Франс в Альпах,  Iron Man – однакова концепція…

Посилання на оригінальну статтю:  http://www.endurance-belgium.com/n-competitions/17extreme%20endurance%20en.htm

Переклад з англійської: Л.Гордієнко, К.Горбунова.